***
Восени так солодко чіплятись за минуле
Раз прийшли у груди ті, кого нема вже,
З ними те, чого не буде,
Сіли, побалакали, поплакали
Тоді між хмарами у небі ще були сині плями. Так буває восени.
Іноді так солодко бити по собі минулим,
Так, щоб без тями (мамо-мамо-мамо),
Знаєш, хтось у голові моїй ріже дірку,
Звідти пустить кіноплівку –
Чорно-білим по живому: на, пригадуй, як буває восени.
….
Тепер я знаю, як буває, як буває восени
Я питав. Я питав. Може чув хто, може ні.
Тепер я знаю, як буває, як буває восени
Я питав. Я питав. Може чув хто, може ні.
Восени скрізь жовте. Сині плями позникали.
Я питав – куди? Коли? Чи є на цьому дні корали?
Щось відповіло – нє-а,
Щось посміхнулось криво,
Я відчув, що все даремно, що все мимо…
Пішла зліва. Кап-кап-кап, як сльози із очей Марусі
Мокрі люди. В однині. Може плачуть, може ні
Немов бабусі шорхають додому, як в ніч
Зникають з неба плями сині. Знаєш, так буває.
….
Тепер я знаю, як буває, як буває восени
Я питав. Я питав. Може чув хто, може ні.
Тепер я знаю, як буває, як буває восени
Я питав. Я питав. Може чув хто, може ні.
Дали все мовчало довго. Був ранок. Трохи змерз я.
Був ранок сивий.
Та новім асфальтом білим (що ж робити?) пішов додому.
Я та сніг не розуміли. Сталось що? Навіщо? Чому?
Що я питав так довго вчора….
У мікрофона…у мікрофона…
***
(с) ТНМК
![[info]](http://p-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
halickaja's journal
Previous
bitchy
amused
